Чому затримується збільшення податкових ставок? Роз'яснює Ілля Несходовський 10 листопада 2024 року

Изображение: commons.com.ua

"Якщо Мінфін залучить додаткові ресурси і знайде відповідні джерела економії, то серйозних наслідків не буде"

Який сенс затягувати з підписанням законопроєкту про підвищення податків, якщо чиновники неодноразово заявляли, що це рішення є невідкладним і назріло вже давно?

У серпні було озвучено термінову необхідність внесення змін до бюджету, оскільки план на 2024 рік формувався з припущенням, що активні бойові дії завершаться раніше. Це призвело до того, що видатки були заплановані лише на першу половину року. Завдяки певним позаплановим надходженням вдалося розподілити кошти більш ефективно. Проте в серпні попереджали, що відсутність підвищення податків може спричинити затримку виплат зарплат військовим з 1 вересня. Цю позицію активно відстоювали, однак пропонований на той час законопроєкт виявився недосконалим і не враховував економічні наслідки, зокрема середньострокові, а також не містив рекомендацій від Міністерства фінансів щодо оптимальних моделей. У експертному середовищі виникло чимало запитань щодо цього законопроєкту. В результаті обговорень було вирішено підвищити військовий збір для працівників з 1,5% до 5%, а також податок для банків з 25% до 50% на 2024 рік. Проте підписання цього законопроєкту наразі залишається в невизначеності.

Які можуть бути наслідки такого затримання?

Суть питання полягає у можливих додаткових надходженнях. Наприклад, якщо запровадять підвищення податків на 2024 рік, то його обсяг складе лише трохи більше 30 мільярдів гривень. Якщо Міністерство фінансів зможе залучити додаткові ресурси та знайти ефективні способи економії, то серйозних негативних наслідків можна уникнути. Закрити ті 50 мільярдів гривень, про які йшлося в серпні як про дефіцит бюджету оборони, можна шляхом перевиконання податкових планів на 2024 рік, запровадження нових податків, які спочатку не планувалися, наприклад, підвищення акцизів на паливо, а також шляхом економії на обслуговуванні зовнішнього боргу. Отже, для досягнення необхідних 45 мільярдів гривень потрібно буде залучити їх у вигляді податкових надходжень. Не можу стверджувати, що це критична ситуація, оскільки, як я розумію, існують певні домовленості щодо залучення фінансування. Проте, питання залишається: наскільки послідовною може бути політика, якщо терміновий закон не підписується без жодного пояснення з боку президента?

Зворотне підвищення податків суперечило б нормам Податкового кодексу та могло б порушити Конституцію.

Наскільки ймовірно, що підвищення податків відбудеться заднім числом?

Це стане порушенням Податкового кодексу, який забороняє вносити зміни до податкового законодавства після настання певних подій. Кодекс вимагає, щоб зміни були оголошені за шість місяців наперед, аби бізнес міг підготуватися до нових умов. Однак у цьому випадку може бути порушено навіть Конституцію, яка забороняє набуття чинності законами, що регулюють ситуації, що відбулися до їх прийняття. Депутати чітко вказали на порушення Конституції, заявивши, що нові податки почнуть діяти з 1 жовтня. Це створює певну юридичну колізію, адже працівники вже отримали зарплату за жовтень, і після підписання закону потрібно буде утримати відповідні суми з наступних виплат. Якщо ж люди звернуться до суду, буде цікаво дізнатися, які аргументи використовуватиме Конституційний суд, щоб підтвердити, що Верховна Рада має право змінювати податкові ставки заднім числом.

35 мільярдів євро, отриманих від Європейського Союзу, цілком задовольняють наші потреби на наступний рік.

А що, якщо глава держави застосує вето до цього законопроєкту?

Президент зобов'язаний надати чітке обґрунтування для накладення вето, вказуючи конкретні положення, що суперечать законодавству. Невиправдане накладення вето без відповідних пояснень не допускається. Також можливо обрати варіант взагалі не підписувати цей закон. Виникає питання, чи доцільно підвищувати податки на 2025 рік, враховуючи наявні домовленості з Євросоюзом про виділення 35 млрд євро, які надходять від відсотків на заморожені активи Росії. Ці кошти повністю покривають наші потреби на наступний рік і можуть бути використані, зокрема, для фінансування армії. Таким чином, необхідність у збільшенні податків на 2025 рік втрачає актуальність. Що стосується цього року, фінансові ресурси можна знайти, особливо якщо врахувати ініціативи, такі як виплата по 1000 грн кожному українцю, що вимагатиме приблизно 15-25 млрд грн. Тож логічно виникає запитання: навіщо підвищувати податки в цьому році, коли є такі фінансові можливості?

Ілля Несходовський. Зображення: facebook/suspilne.media

1000 грн кожному українцю -- нераціональне використання бюджетних коштів

Нагадайте, для чого ця тисяча гривень потрібна українцям.

Президент підкреслив, що важливо підтримувати українців. Проте, надання допомоги всім без розбору не можна вважати справжньою підтримкою. Є багато категорій населення, які дійсно потребують уваги, зокрема пенсіонери, внутрішньо переміщені особи та інші соціально вразливі групи. У такій ситуації розподіл коштів всім без винятку є неефективним використанням бюджетних ресурсів. А якщо розглядати це в контексті майбутніх виборів, то така політика може виглядати як спроба підвищити рейтинг чинного президента та його партії. Я не бачу іншої мети, окрім популізму. Більшість державних службовців отримують середню зарплату в 55 тисяч гривень, тому для них ця тисяча гривень не матиме значного впливу. Що стосується використання цих коштів на дрони, це також викликає сумніви, адже практика показує, що бідніші верстви населення частіше готові жертвувати на підтримку армії.

"Боротьба з контрабандними схемами на митниці, а також з тютюновими та алкогольними виробами, разом із продажем підакцизних товарів, могла б повністю компенсувати ті втрати, з якими ми стикаємося."

Повертаючись до законопроєкту про підвищення податків, чи видно прогрес у зменшенні рівня тіньової економіки?

На мою думку, існує три основні причини, чому законопроєкт не підписується. По-перше, це електоральні міркування. Справа в тому, що було обрано невдалу модель підвищення податків. Аналітичні центри пропонували підвищення через ПДВ, адже це менш помітно для громадян, оскільки фактично оподатковуються всі, хто купує товари в Україні. Натомість, якщо підвищити податки на офіційні заробітні плати, це лише посилить тіньову економіку. Коли ж виявилося, що людина із середньою зарплатою в 20 000 грн після змін отримає лише 19 300 грн, це може негативно позначитися на популярності влади, тому підписання законопроєкту затягується. Тим часом з'явилися ініціативи щодо виплати по тисячі гривень кожному громадянину. По-друге, активізувалося банківське лобі, яке не погоджується з підвищенням податків. Воно почало впливати на рішення в Офісі президента, що також уповільнює процес підписання закону. По-третє, якщо законопроєкт є антиконституційним, виникає питання, як можна підписувати документ, який порушує Конституцію щодо його реалізації.

Проблема тіньової економіки є першочерговою задачею, яку необхідно вирішити. Щоб забезпечити достатнє наповнення бюджету, акцент слід робити на боротьбу з нелегальними схемами, що існують у митній сфері, а також у продажу тютюнових виробів, алкоголю та інших підакцизних товарів. Це дозволило б компенсувати ті втрати, з якими ми стикаємося. Наступним кроком є справедлива податкова політика, яка передбачає, що спочатку податки сплачують заможні, а вже потім - менш забезпечені громадяни. Податок на розкіш, хоча і приносить незначні надходження, близько 200 млн грн, може сприяти встановленню соціальної справедливості в країні. Проте, цей аспект залишається поза увагою. Щодо "шкідливих" податків, зокрема акцизів, уряд пропонує знижені ставки для тютюнових компаній, що викликає обурення, адже в той же час звичайні українці оподатковуються. Вважаю, що у складі уряду та Офісу президента бракує кваліфікованих економістів, здатних надати конкретні поради щодо оптимізації економічної політики з мінімальними негативними наслідками.