"Витончена мова ненависті". Українці звернули увагу на ксенофобські висловлювання Божени Ринської та підкреслили ризики, пов'язані з толерантним ставленням до росіян.
В українських соціальних мережах активно дискутують про ксенофобський допис росіянки Божени Ринської, яка проживає в Латвії та виступає як "ліберальна журналістка з Росії".
У соціальних мережах активно поширюється пост російської журналістки Божени Ринської, яка проживає в Латвії і позиціонує себе як противниця путінського режиму. Вона знову вразила своїми відверто ксенофобськими і нацистськими висловлюваннями. Цього разу її агресія спрямувалася на жінку, яка, за її словами, могла бути індійського або пакистанського походження. Ринська зневажливо охрестила її "молодшою сестрою, яка ще не пройшла шлях еволюції", "печерною жінкою" та "дикункою", вимагаючи від латвійського уряду заборонити в'їзд "представникам на букву З". Користувачі в мережі припустили, що під цією буквою мається на увазі російське слово "зверушки", яким Ринська неодноразово називала людей інших національностей.
Українці обговорюють її пост у соцмережах, і нагадують Латвії, що толерантність до росіян може для них погано закінчитися. І радять українцям, яких так хвалить у попередніх дописах Ринска за те, що вони спілкуються російською закордоном, припинити обслуговувати росіян "якісно, недорого, без виє*онів".
Якщо ви шукаєте символ російського лібералізму, то Божена Ринська – це те, що вам потрібно. Вона не просто обличчя руху, а справжня ікона. Її погляди, вчинки та прояви настільки канонічні, що не залишають місця для сумнівів. Зокрема, вона свідчить про своє ставлення до українців у Берліні, зазначаючи, що вони не претендують на особливу увагу, спілкуються російською, доброзичливі, працелюбні, зниженими цінами та якіснішим сервісом. У коментарях можна знайти безліч захоплених відгуків від інших емігрантів: "О, так, вони такі талановиті, працелюбні, не живуть на соціальних виплатах, їх слід одразу ж залучати до роботи!" Це нагадує висловлювання білих плантаційників про тільки що звільнених афроамериканців після Громадянської війни, які теж були вмілими, старанними, з нижчими цінами та вищою якістю обслуговування, а також завжди готові до ввічливого спілкування, — зазначає голова фонду "Атака Дронів" Ольга Гдуля.
"Все думаю, що мені важко собі уявити, аби в Україні хтось із більш-менш публічних людей, навіть з дуже упоротими поглядами, міг вивергнути настільки рафіновий приклад расизму і фашизму. А ця може. І знаєте, чому? Бо її ніхто досі не зупинив", -- зауважує режисерка і письменниця Ірина Цілик.
Вона наголошує, що толерантність країн Балтії до росіян, яких вона приймає як російських лібералів і противників путінського режиму, може зіграти з ними погану гру.
"Я в Ризі була лише одного разу, в 2019-му, здається. Мені дуже сподобалося місто, але вразило відчуття, наскільки ж там русскім духом пахне. Ні, я не про засилля російської мови. Траплялися якісь цілком матрьошечні ресторани з цитатами із радянського кіно в назвах страв тощо. І такого було немало. Поняття не маю, як там зараз, але ось близька мені людина нещодавно провела два тижні в Талліні і поділилася з сумом такими самими враженнями. Толерантність прекрасних жителів крихітних країн Балтії може все ж зіграти з ними дуже погану гру. Кожна матрьошка містить в собі чимало неприємних сюрпризів, а всі разом вони утворюють такого собі троянського коня, з якого весь цей русскій гній може политися в один момент назовні. Все це вже було. Друзі, навіщо ж ви толеруєте... Риторичне, звісно".
Головна редакторка NV.ua Юлія МакГаффі зауважує, що після такого допису Божену Ринску мають депортувати з Латвії.
Мене смішить вислів про "печерну дикість, яку вони приносять із собою". Адже я протягом 27 днів спостерігала за цією самою печерною дикістю під час окупації Чернігівщини. Три будинки, де перебували російські загарбники, залишилися в жахливому стані на три місяці, оскільки вони вирішили справляти нужду там, де спали. І мова не про відро – вони, наприклад, користувалися душовою кабіною. У кімнаті, де в них був спостережний пункт, обвалився стеля через їхню безладну поведінку. Люди, які вкрали електричні чайники без підставок, старі комп'ютери без процесорів і унітази без бачків, прибули в Європу, аби насолоджуватися валлінгтоном, – ділиться своїми спостереженнями редакторка Цензор.НЕТ Тетяна Ніколаєнко.
"Я прожила там 1,5 роки, теж пила каву у Кукотаві і жодного разу не зустріла агресії від жодного латиша. Тому тепер, кожного разу, коли я бачу, що там є такі люди, зʼявляється гидке відчуття ніби щось дуже красиве, тендітне і чисте взяли руками -- бридкими і жирними. Дуже хочеться, щоб Латвія одного дня врешті решт остаточно стала вільною й вигнала всіх подібних щурів додому -- жерти свої біфи в компанії ще 142 мільйонів аналогічних мразот", -- пише співзасновниця PR-агенції Dontstop Agency Катерина Скурідіна.
"З нашою оптикою читати ці публікації стає навіть трохи смішно, якщо врахувати, якими примітивними істотами проявили себе російські військові на нашій землі. Існує безліч історій про забруднені квартири, зруйновані будинки та вкрадені речі, включаючи нижню білизну. Інші російські 'ліберали' все ще називають їх 'бідними хлопцями' і намагаються викликати до них співчуття у міжнародної спільноти. І, на жаль, їм це вдається. Цікаво, що Facebook не блокує ці дописи Божени, хоча це є явним проявом ненависті, за який деякі користувачі навіть втрачають свої акаунти," -- зазначає головна редакторка розділу Антоніна на Детекотор.Медіа Лєна Чиченіна.
"Рашизм вже тут, він, як метастази, проникає у наше життя. Ця ідеологія давно укоренилася в Європі, в кожному містечку, спостерігаючи за нами своїми ліберальними очима і спонукаючи до расизму. Але ось що мене турбує: я не підтримую дії на кшталт: 'Коли вже об'єднаються всі добрі люди, щоб знищити всіх поганих?' Ні, це не є ефективним підходом. Я вважаю, що на кожну агресію має бути адекватна реакція, бажано в межах закону", - зазначає співачка Мар'яна Головко. Вона вважає, що європейці повинні повернути Ринську та подібних їй назад до Росії.
