Десять українських стрічок, присвячених героям та героїням, які борються за Україну.

Навіть для наших прихильників було б простіше, якби Україна капітулювала.

Автори стрічки "Візія метелика" поділилися враженнями про свій досвід на Каннському фестивалі в матеріалі ZAXID.NET.

Напередодні Дня захисників України ми зібрали для вас список з десяти українських художніх та документальних фільмів різних років, які висвітлюють різноманітні грані російсько-української війни.

"Битва ілюзій"

Режисерки Анастасія і Марія Старожицькі, 2017 рік.

Фільм - історія про війну, кохання та смерть, відзнята її безпосередніми учасниками. У кадрі двоє, хлопець та дівчина. Він пішов добровольцем, вона поїхала туди, звідки щойно пішла війна. Він потрапив у Іловайський котел, втратив найближчих побратимів, вона, подорожуючи розбитими містами, намагається зрозуміти сутність війни та кохання. І обоє відверто розповідають один одному, що відчувають під час військових дій, виходу з котла, спроби жити разом і нової, вже спільної подорожі на передову. Дуже особистий погляд на актуальні події, погляд із середини, без фільтрів та спроб відсторонитись.

Марія Старожицька також є авторкою документальної п'єси "Котел", побудовану на документальному матеріалі.

"Кіборги"

Режисер: Ахтем Сеітаблаєв, 2017

Цей фільм є одним із перших українських кінематографічних творів, що висвітлює тему російсько-української війни. Він зосереджується на захисті Донецького аеропорту. Режисер Сеітаблаєв, відомий за такими作品ами, як "Хайтарма" та "Чужа молитва", взявся за непросту задачу – створити стрічку про трагічні події, які ще тривають, і відображати в ігровому форматі те, що сталося на наших очах, практично без жодної часової дистанції.

Ідея створення фільму виникла у продюсерки Іванни Дядюри та режисера Ахтема Сеітаблаєва після ефіру програми "Хоробрі серця", ведучим якої був Сеітаблаєв, 19 жовтня 2014 року. У цій програмі виступали консультанти, які пізніше стали героями фільму. У грудні того ж року Ахтем Сеітаблаєв зустрівся з Наталею Ворожбит і запропонував їй написати сценарій для цього проекту.

На початку 2015 року сценаристка почала збирати матеріали й спілкуватися з реальними кіборгами.

Усі персонажі цього твору мають своїх реальних носіїв. Серед них є Олександр Трепак, відомий під позивним "Редут", Андрій Шараскін, який використовує позивний "Богема", Євгеній Жуков, позначений як "Маршал", Кирило Недря, що носить позивний "Доцент", та Євгеній Межевікін, відомий під ім'ям "Адам".

У виставі взяли участь такі актори: В'ячеслав Довженко, Макар Тихомиров, Андрій Ісаєнко, Роман Ясіновський, Віктор Жданов, Олександр Піскунов, Костянтин Темляк та Роман Семисал.

"Невидимий загін"

Режисерки Світлана Ліщинська, Ірина Цілик та Аліна Горлова, 2017 року.

Документальний фільм "Невидимий загін" розповідає про участь українок у війні на Донбасі.

Цей фільм зосереджується на відважних жінках, які беруть участь у війні. Вони діляться своїм досвідом, розповідаючи про труднощі, з якими стикаються, про виклики, які постають перед ними під час бою, а також про те, як вони справляються з посттравматичним стресом. У стрічці представлені історії шести жінок-героїнь, які служили або служать у зоні антитерористичної операції: Олени Білозерської, Оксани Якубової, Андріани Сусак, Дар'ї Зубенко, Юлії Паєвської та Юлії Матвієнко.

"Легенда"

Режисери: Леонід Кантер, Іван Ясній, 2018

Документальний фільм "Легенда" робота Леоніда Кантера та Івана Яснія розповідає про життя та смерть Василя Сліпака, соліста Паризької опери та воїна-добровольця. Василь Сліпак народився у Львові, але згодом переїхав до Франції, де прожив 19 років, де мав усе: ім'я, успішну кар'єру на світових оперних сценах, друзів та кохання.

Під час подій на Майдані він брав участь у демонстраціях в Парижі, згодом долучився до волонтерського руху. Проте цього йому видавалось замало і він пішов добровольцем, обравши собі псевдо "Легенда" на честь улюбленої оперної партії, Мефістофеля. У червні 2016 року Сліпак загинув від кулі снайпера.

Автори фільму використали надзвичайно багато архівного відео. Вони доклали чимало зусиль, аби поговорити з великою кількістю людей, які знали Сліпака, і співака, і добровольця.

В результаті на екрані з’являється образ реальної людини. Цей фільм вражає своєю відвертістю. Він не прагне створити міф про Сліпака, відкриваючи як його кумедні, так і вкрай особисті моменти. Ймовірно, багато глядачів покинули зал після перегляду з відчуттям, що стали близькими до нього.

У стрічці "Черкаси" розповідається про останній український корабель, який вистояв під час анексії Криму в 2014 році.

Сюжет розповідає про двох хлопців з українського села, які з різних причин опиняються на борту військового корабля "Черкаси" в контексті подій 2014 року. Під час навчання екіпажу тральщика президент Янукович втікає з країни, а Крим потрапляє під контроль "зелених чоловічків". Розпочинається окупація півострова. Корабель повертається на свою базу, але порт вже втраченo. Тральщик "Черкаси" виявляється заблокованим в озері Донузлав. Українські судна здаються одне за іншим, проте екіпаж "Черкас" продовжує чинити опір, ведучи відважну, хоч і безнадійну, боротьбу.

Емоційна насиченість фільму підсилюється тим, що в його створенні взяли участь справжні моряки з тральщика. Головні ролі виконали актори, відомі своєю роботою в інших проектах: Євген Ламах, який здобув популярність завдяки фільму "Крути 1918", Роман Семисал, знайомий глядачам з "Кіборгів", та Дмитро Сова, який зіграв у картині "Між нами".

Ця робота повністю створена з відеоматеріалів, зафіксованих самими військовими — знімками, зробленими на мобільні телефони, екшн-камери та фотоапарати. Вони представляють різних авторів, різні місця та моменти. Деякі з тих, хто знімав, загинули, тоді як інші повернулися додому. Яскраві сюжети з епіцентру подій формують разом унікальну та складну картину.

"У процесі перегляду фільму глядач занурюється в сюрреалістичну експедицію на фронт війни з Росією - у дивовижний світ, де діють правила, що суттєво відрізняються від реальності. Персонажі фільму переживають моменти пробудження та сну, радості й смутку, але завжди мають відчуття, що їхня історія може обірватись у будь-який момент," - зазначається в описі стрічки.

"Візія метелика"

Режисер: Максим Наконечний, 2022, зображений на центральному фото.

Аеророзвідниця Ліля (у виконанні Рити Бурковської, яка дебютувала в кінематографі у фільмі "Парфенон" литовського режисера Мантаса Кведаравичюса, що загинув у Маріуполі під час війни Росії проти України) повертається з полону. Після повернення вона дізнається, що чекає дитину. Які рішення має ухвалити вона та її чоловік Антон (у виконанні Любомира Валівоця), який також є ветераном і не зміг повністю адаптуватися до мирного життя? Незважаючи на всі труднощі, з якими їй доводиться стикатися, героїня відмовляється бути жертвою. Вона рухається вперед, не зважаючи на обставини. Темп фільму, здавалося б, слідує за її ритмом. Події розгортаються стрімко та невідворотно, одна за одною.

У складі акторів також присутні справжні захисники, медики та колишні в'язні. Нещодавно Ріта Бурковська, яка виконала головну роль, вирішила приєднатися до Збройних Сил України. Світова прем'єра стрічки відбулася на кінофестивалі в Каннах.

"Замок Маріуполя"

Режисерка Юлія Гонтарук, 2022

"Замок Маріуполя" - це цикл фільмів, побудованих на відеодзвінках до воїнів, які були оточені російською армією у Маріуполі на заводі "Азовсталь". Від початку облоги режисерка веде розмови з бійцями полку "Азов", розкриваючи їхні портрети.

Розробка документального проєкту стартувала на початку масштабного вторгнення, а перші епізоди були випущені вже в квітні 2022 року, коли місто опинилося в облозі. Юлія Гонтарук активно спілкувалася з військовими, фіксуючи їхні переживання та свідчення.

Сага кінокартин стартує з вірша, написаного Навою, співробітницею пресслужби "Азову". Цей вірш був створений у бункері "Азовсталь", де молодиця перебувала під час блокади Маріуполя.

Одним із персонажів одного з фільмів став Орест — колишній зв'язківець, який зараз очолює пресслужбу полку "Азов" у Маріуполі. З моменту початку російського вторгнення він активно інформував світ про ситуацію в місті та на "Азовсталі", де зрештою потрапив у полон до росіян. Після виходу фільму Дмитра звільнили з неволі та повернули додому в рамках обміну полоненими, пройшовши через чотири місяці тяжких випробувань.

Саме завдяки його знімкам світ отримав інформацію про події, що розгорталися на "Азовсталі".

"Спокійний-21"

Режисер Ахтем Сеітаблаєв, 2023 рік.

"Спокійний-21" заснований на реальних подіях, які відбувались у травні-червні 2014 року, коли Луганський прикордонний загін чинив опір російським окупантам. Прикордонники стали чи не єдиними, хто не зрадив країну, а тодішній командир загону Сергій Дейнеко пізніше очолив Державну прикордонну службу.

Проте очевидним є і те, що відштовхнувшись від реальної історії, фільм є художнім твором, що містить власний сюжет та героїв, домислюючи те, що відбувалось насправді. Зйомки фільму відбувались восени 2021 року, прем'єра мала відбутись 21 квітня 2022 року, але цьому завадила повномасштабна війна. Вона внесла корективи не лише у прем'єрний графік: сам Ахтем Сеітаблаєв, актори Максим Девізоров, Олексій Тритенко перебувають у лавах ЗСУ. Інші стали волонтерами. А для актора Павла Лі роль у "Мирному 21" стала останньою: він загинув в Ірпені у березні 2022 року, допомагаючи евакуювати людей.

"Да Вінчі" можна перефразувати як "Леонардо да Вінчі".

Режисер Володимир Сидько, 2024 рік.

Автори фільму докладно розповідають про життєвий шлях Дмитра Коцюбайла, від Майдану до командування військовим підрозділом "Вовки Да Вінчі". Глядачі зможуть дізнатись про його дитинство, юність, перші бої на сході України та про те, як він став одним із лідерів українського спротиву.

Режисер фільму Володимир Сидько записав спогади про Дмитра його родичів та побратимів, зокрема й Валерія Залужного, Головнокомандувача ЗСУ (2021-2024). До фільму увійшли унікальні відеозаписи друзів, які не публікувалися раніше. Режисер поєднав у картині документальні кадри, інтерв'ю та художні елементи.