Коваленко: Кремль може реалізувати сценарій "прикриття" та ініціювати новий збройний конфлікт. Чи здатний Казахстан забезпечити свою оборону?

З 2022 року в російському медіа-просторі спостерігається значне збільшення ворожих висловлювань щодо Казахстану, а в 2024 році їх кількість зросла ще більше. Російські "говорящі голови" регулярно, принаймні раз на тиждень, погрожують казахам гібридною або навіть відкритою інтервенцією. Однак, чи має сьогодні Збройні сили Російської Федерації можливості для проведення такої операції, і який потенціал має армія Казахстану для самозахисту?

Більше інформації можна знайти у статті, створеній у рамках спільного проєкту OBOZ.UA та групи "Інформаційний спротив".

Основне - змістити акцент.

Перш ніж приступити до аналізу, варто підкреслити кілька ключових аспектів, що стосуються реакції Росії на внутрішні та зовнішньополітичні, зокрема геополітичні, невдачі.

Для Росії дуже важливо зберігати обличчя в умовах, коли вона занурюється на дно репутації. Навіть зараз, коли агресор зазнає нищівної поразки на своїй території в Курській області, Володимир Путін - воєнний злочинець, який перебуває в розшуку МКС, - замість щоденних зборів із силовиками вирушив у турне до Азербайджану й Чечні, торкнувся яблучок, цукерок з яблучками, подивився, як син Кадирова стріляє по мішенях... Загалом зробив усе, щоб не привертати увагу до того, що у російської влади вивалюється з рук. У цьому випадку - Курська область.

Проте Росія часто прагне компенсувати свої внутрішні труднощі шляхом переключення уваги на зовнішні, ефемерні чинники, які можуть тимчасово відволікти увагу.

На початку 1990-х років, коли нова російська влада стикалася з внутрішніми проблемами, які загрожували розпадом Російської Федерації на кілька окремих утворень, вона намагалася стабілізувати ситуацію силою. Конфлікти розгорталися в Грузії, Вірменії, Азербайджані, Молдові, а також всередині самої Росії, зокрема в Ічкерії (Чечні) та Татарстані, який зрештою втратив свій суверенітет і залишився підконтрольним центральній владі.

Так само і зараз. Вважаючи, що легкою та швидкою перемогою в Україні Росія зможе затвердити своє право брати участь у великій геополітичній грі, вона показала лише свою слабкість. Замість Києва за 2-3 дні та зараз має проблематику Курської області. Але це не перший російський провал із 2022 року.

За цей період Москва неодноразово розглядала різні силові сценарії, щоб повернути свій авторитет на якийсь прийнятний рівень вище за болотний. Серед них двічі розглядався сценарій у Молдові, й зовсім не відкидаю, що він цілком актуальний досі - з урахуванням виборів президента в цій республіці в жовтні цього року. Але...

Але Росія так і не зважилася на дії проти Молдови щонайменше з двох причин. Перша - відсутність спільного кордону. Друга - як тільки бомжі "Придністровської Молдовської республіки" та російські "миротворці" сіпнуться, одразу ж заворушаться українські частини - і тоді "ПМР" повернеться в лоно Молдови за лічені дні. Але...

Проте набагато частіше ми чуємо від російських пропагандистських рупорів про Казахстан, а не про Молдову. Дивина в тому, що саме Казахстан частіше стає мішенню для негативних висловлювань з боку російських націоналістів-патріотів. Чому так?

2022 рік. Січень

У 2022 році, коли Казахстан охопили масові протести, Росія, крім підрозділів так званого ОДКБ, відправила до країни також своїх пропагандистів. Вони просували наративи, майже ідентичні тим, що активно поширювалися напередодні вторгнення в Україну.

Крім того, керівництво контингентом ОДКБ у Казахстані було доручено командувачу Повітряно-десантних військ Російської Федерації Андрію Сердюкову. У 2014 році він здійснював керівництво операцією з анексії Криму Росією, а пізніше командував російськими окупаційними підрозділами на Донбасі, використовуючи позивний "Сєдов".

Після приземлення в аеропорту Нур-Султана першого ж борту Іл-76МД з першими окупаційними підрозділами ЗС РФ під обгорткою ОДКБ російські "миротворці" дуже швидко взяли під контроль:

98 дивізія ПДВ РФ: аеропорт Нур-Султана, будинок Генштабу, телецентр;

45 бригада ПДВ РФ: аеропорт Алмати, штаб ППО (Нур-Султан);

31-а бригада ПДВ Росії: Усть-Каменогорськ, "Казатомпром".

ЦСП "Сенеж": президентський палац (Нур-Султан).

Російські "миротворці" фактично взяли під свій контроль важливі об'єкти як у столиці республіки, так і за її межами, коли основна хвиля протестів уже вщухла. Крім того, морська піхота ВМФ РФ захопила контроль над портом в Актау.

Все це більше було схоже не на миротворчу місію, а на інтервенцію, і наступним кроком цілком міг бути перехід північного кордону. Але цього не сталося, і перебуваючи за крок від гібридної окупації, Казахстан тоді уникнув такої долі. Але наскільки реальним є подібний сценарій зараз чи в середньостроковій перспективі?

Вторгнення в Казахстан

Найбільший виклик для Казахстану у відносинах з Росією полягає у наявності спільного кордону, довжина якого становить 7598,8 кілометра. Це найдовший безперервний кордон на планеті, і його контроль є серйозною завданням. Прорив на цьому відрізку можливий в будь-якій точці, але не кожна з них є стратегічно вигідною.

Якщо Росія вирішить вторгнутися в Казахстан, її дії ймовірно слідуватимуть традиційній стратегії – просування вздовж основних автодоріг та залізничних шляхів. Особливо важливими будуть залізниці, які стануть ключовим елементом логістичного та матеріально-технічного забезпечення військових сил.

У той час, як протяжний кордон із Росією створює потенційні ризики, величезні простори Казахстану виступають його перевагою. Контролювати такі безмежні території надзвичайно складно, і за умови добре організованої оборони можна ефективніше виснажувати ворога, навіть якщо він має чисельну перевагу.

Хоча Росія вже відчуває значне виснаження через конфлікт в Україні, вона все ще зберігає потенціал, що становить загрозу для менших армій, включаючи казахську.

Відповідно до інформації, доступної з відкритих джерел, таких як Wikipedia, The Military Balance та інші ресурси, армія Казахстану має на озброєнні:

Бойовий парк танків оцінюється в діапазоні від 300 до 1600 одиниць, при цьому на складах зберігається ще близько 3 тисяч танків, хоча більшість з них знаходяться у стані, що не підлягає ремонту.

Бойові броньовані машини - кількість боєздатних одиниць варіюється від 700 до 1000.

Ствольна артилерія - приблизно 600 одиниць з різним рівнем бойової готовності.

Більше 500 одиниць ракетних систем залпового вогню різного ступеня готовності.

Броньовані автомобілі - приблизно 350 одиниць.

Не найвидатніші технічні характеристики, але й чисельність армії Казахстану невелика – близько 47 тисяч військовослужбовців.

Більшість танків за останні роки не проходили належної модернізації, багато з них навіть не оснащені динамічним захистом. Вся армія обслуговується єдиним танкоремонтним заводом АТ "Семей інжиніринг" у місті Семей, що знаходиться за 110 км від кордону з Росією по трасі А322. Тому, якщо виникне потреба паралізувати танкоремонтну галузь у Казахстані, удар по Семей буде очевидним вибором.

Ослаблена Росія не здатна самостійно зібрати достатньо сил і ресурсів для вторгнення в Казахстан. Залежно від поставлених цілей і завдань, на різних етапах Збройні Сили РФ можуть використовувати контингент від 100 до 150 тисяч військових, розділених на кілька окремо діючих груп.

Якщо завданням РОВ буде не просто контроль північних районів, а прямий вихід на Астану й контроль столиці, то може знадобитися угруповання від 300 до 500 тисяч особового складу - залежно від охопленого фронту бойових дій. До речі, зараз у війні з Україною Росія задіяла угруповання в 540 тис. о/с.

Але за всіх своїх войовничих заяв на адресу Казахстану зрозуміло, що Росія не зможе сформувати таке угруповання для досягнення мети - контролю столиці.

Незважаючи на не найкращий технічний стан казахської армії, особливо її механізованих підрозділів, оснащених здебільшого застарілою радянською технікою, стан російської армії з кожним місяцем погіршується. Однак, війна в Україні продемонструвала, що в сучасних умовах перевагу мають не ті, хто чисельно переважає на суші, а ті, хто контролює повітряний простір.

Тому створення накопичувальної бази fpv-дронів та підготовка операторів може стати серйозною підмогою для казахської армії - на випадок не лише вторгнення з боку Росії, а й будь-якого векторного конфлікту.

Підсумки

Безперервні погрози зі сторони російських медіа та політиків на адресу Казахстану наразі не несуть реальної загрози. Росія не має можливості розпочати ще один конфлікт, який вимагатиме стільки ж ресурсів, скільки і війна в Україні.

Проте в середньостроковій перспективі не можна виключати можливість того, що Кремль може реалізувати сценарій, за яким для відволікання уваги від невдач в Україні буде розпочато інший конфлікт, який, на думку військово-політичного керівництва Росії, забезпечить швидку перемогу.

Загроза такого розвитку подій є цілком реальною і з урахуванням низки особливостей Казахстану, зокрема його площі. І цілком можливо реалізувати низку українських рішень з куди вищим ККД. Зокрема, забезпечення прикриття кордонів підрозділами fpv-дронів, а можливо й загалом піти шляхом ЗСУ та створити відповідно окремий рід військ.

У 2022 році російські війська вже відрепетирували захоплення Казахстану під виглядом миротворчої операції ОДКБ. Думати, що вони забули цей сценарій і він ніколи не згадувався під час нарад, - тішити себе ілюзіями.