"Ми повинні зберегти аграрний потенціал нашої країни," - заявив міністр Коваль 1 листопада 2024 року.

Стати агроіндустріальною силою, освоювати нові ринки, заміщувати експорт тих товарів, які не виробляються в ЄС у необхідних обсягах, а також ефективно пройти всі етапи євроінтеграції - це лише частина цілей, які ставить перед собою новий міністр аграрної політики та продовольства України Віталій Коваль. У рамках ексклюзивного інтерв'ю для Українського Радіо він поділився своїми баченнями щодо розвитку агросектору в Україні.

Віталій Коваль. Фото з фейсбук-сторінки

Процеси євроінтеграції та допомога регіонам, що знаходяться поблизу фронту, є ключовими напрямками діяльності.

Які сьогодні ключові напрямки роботи Міністерства аграрної політики та продовольства України?

У нас пріоритети розбиваються на секторальні і кроссекторальні. Кроссекторальні важливі для багатьох галузей, суміжних з агронапрямком. Якщо говорити суто про напрямки агрополітики, то виклики формують пріоритети, тому що ми маємо знайти системні рішення для системних проблем. Наприклад, один з основних пріоритетів - це євроінтеграційні процеси. Ми розуміємо, що Україна, отримавши статус кандидата до вступу в Євросоюз, має відповідати певним вимогам і готуватись, тому що євроінтеграція - це не копіпаст європейських законів та нормативно-правових актів, а це повний процес імплементації і підготовки цілої галузі до цих змін. Тому що агронапрямок - це основа української економіки. У нас сьогодні 60% валютної виручки надходить від експорту агропродукції. Аграрний напрямок в Україні дуже чутливий та важливий, і готуватись потрібно роки. Тому постійно відбуваються зустрічі з асоціаціями під гаслом, що готуємось і враховуємо національний інтерес. Ми не маємо права загубити аграрний потенціал країни, ми маємо зобов'язання його розвинути. Тому євроінтеграція на першому місці як пріоритет.

Далі йдуть не менш важливі напрямки, але вони вже у внутрішній складовій країни. Наприклад, підтримка прифронтових територій. Тому що проблеми фермерів у Запорізькій та Харківській областях зовсім інші, ніж у тих, хто сьогодні проваджує діяльність на Львівщині чи в Закарпатті. І зрозуміти ці проблеми, точково допомогти і зробити так, щоб фермерські руки не опустились, а працювали далі -- це наш основний виклик нашого міністерства. Тож підтримка прифронтових територій -- це важливий пріоритет нашого міністерства.

1,5 мільйона гектарів українських земель потребують системи зрошення.

Також питання іригації. Ми розуміємо, що після руйнування Каховської дамби ми маємо проблеми, які накладаються ще й на зміну клімату, тобто недостатність води в регіонах. Фактично, чітке усвідомлення того, що півтора мільйона гектарів української землі потребує зрошення змушує нас формувати пріоритет саме на роботу з відновлення іригаційних каналів, зі створення крапельно-зрошувального поливу. Тому що сьогодні вже пройшов час екстенсивного господарювання. Ми маємо регулювати вологу і перейти до інтенсивної моделі. Тут є підтримка наших партнерів: і Світовий банк допомагає, і такі проєкти, як USAID точно сприяють відновленню сталості на сільській території. Тому що важливо розуміти, що агрополітика охоплює сільські території. Там живуть мільйони українців. 14 мільйонів українців дотичні до агровиробництва. І ми маємо подбати про них допомігши.

"Україна має розвивати промисловість на основі аграрного фундаменту"

Коли йдеться про потенціал нашої країни, основним завданням міністерства є перехід від моделі сировинного експорту до агроіндустріальної економіки. Як міністр, я постійно підкреслюю на зустрічах, що ми не лише аграрна нація. Ми повинні розвивати промисловість, спираючись на аграрний базис. Тому глибинна переробка сировини та створення доданої вартості є нашою головною метою. Ми не повинні обмежуватися експортом лише зерна або сировинних культур; нам слід переробляти їх, принаймні, у борошно. Наша мета - виробляти продукти, які вкрай необхідні світові. Ми повинні забезпечити максимально широкий географічний охоплення для доставки цих товарів, адже у нас понад сто країн-партнерів, і сьогодні аграрний сектор України грає важливу роль у забезпеченні продовольчої безпеки на глобальному рівні. Незважаючи на труднощі, з якими стикаються наші фермери, ми постачаємо продукцію до Африки, Південно-Східної Азії та працюємо з усіма країнами, які потребують їжі. Отже, перехід до глибинної переробки залишається нашим пріоритетом.

"Необхідно врятувати тваринництво."

Також важливим напрямком, який потребує термінового порятунку, є тваринництво. Порівнюючи дані з 1991 року, можна помітити, що основні показники цієї галузі постійно демонстрували негативну динаміку. Наприклад, наразі кількість великої рогатої худоби в Україні становить лише 2 мільйони 300 тисяч голів, у той час як у 1991 році їх було 28 мільйонів. Це величезна різниця. Я вважаю, що ми досягли критичної точки, з якої потрібно почати відновлення. Без розвитку тваринництва неможливе гармонійне зростання всього аграрного сектора. Наприклад, якщо ми збудуємо переробний завод для виготовлення біоетанолу з кукурудзи, то побічні продукти цього процесу стануть основою для кормів. І в кожному аспекті агровиробництва вторинні продукти відіграють важливу роль в забезпеченні кормами. Ці корми повинні споживатися в Україні. Нам необхідно збільшити виробництво молока та м'яса, і експортувати ці готові продукти, які створені з використанням українських трудових ресурсів та електроенергії, що сприятиме стабільності нашої економіки. Тому без розвитку тваринництва неможливе формування збалансованого аграрного сектора. Це аксіома, яку потрібно постійно проголошувати і розвивати.

Ми маємо величезний потенціал для експорту м'ясної продукції. Наразі спостерігається зростаючий попит на червоне м'ясо, а також безперервне підвищення споживання молока у світі. Україна має всі шанси стати справжнім аграрним і молочним раєм. Вартість виробництва молока в Україні є більш вигідною в порівнянні з конкурентами, і це потрібно використовувати. Тому тваринництво стає нашим пріоритетом. Моя мета - думати в рамках державних інтересів, орієнтуючись на майбутні покоління. Якщо ми сьогодні закладемо міцний фундамент, це принесе результати через кілька років. Наступні покоління державотворців отримають легший старт і матимуть певну інерцію. На жаль, ця інерція у тваринництві була відсутня, і тепер наше завдання - відновити її.

Золотий трикутник - це бізнес, влада і навчання

Ключовим аспектом є усвідомлення важливості створення "золотого трикутника", що складається з бізнесу, держави та освіти. Сьогодні Міністерство активно трансформує підходи до підготовки кадрів у аграрному секторі, оскільки необхідно забезпечити актуальність спеціальностей, щоб наші випускники могли знайти роботу після завершення навчання. Особливо відчувається нестача ветеринарів та агрономів, і ми повинні орієнтуватися на підготовку висококваліфікованих спеціалістів. Це також є частиною агродипломатії: ми прагнемо не лише навчати українських студентів, але й залучати молодь з інших країн, формуючи з них агроамбасадорів. Після навчання вони повернуться додому, вже маючи уявлення про український аграрний ринок та зв'язки з нами. Навіть під час війни, наша система освіти приймає понад 1400 студентів. Проте, є можливості для ще більшого набору, тому розвиток цього напрямку є вкрай важливим. Ці студенти стануть нашими майбутніми партнерами і клієнтами, які зможуть легко взаємодіяти з нами завдяки проведеному часу в навчанні.

Відкриття нових торгових площин

Також хотів би підкреслити важливість відкриття нових ринків. На сьогоднішній день ми спостерігаємо позитивну динаміку в експорті. Навіть під час масштабної війни вартісні показники залишилися стабільними. Можна сказати, що ми досягаємо в середньому 22 мільярдів доларів валютних надходжень від агроекспорту, що відповідає рівням 2019 та 2020 років. Ми змогли зберегти цю ситуацію, незважаючи на те, що значна частина орних земель, на жаль, виявилася замінованою або окупованою. Завдяки технологічному розвитку агросектору нам вдалося утримати ці показники. Важливо відкривати нові ринки. Європа є висококонкурентним і якісним ринком, але з преміальною ціною. Наша продукція також користується попитом у Південно-Східній Азії та в країнах Африки, тому диверсифікація каналів поставок на світовий ринок є нашим обов'язком і пріоритетом для Міністерства аграрної політики. Тісна співпраця з Держпродспоживслужбою та асоціаціями є вкрай важливою, адже бізнес через асоціації має повідомляти нам про перспективні напрямки. Ми вже разом крок за кроком завойовували нові ринки. Справді, немає таких ринків, де нас просто чекають; їх потрібно здобувати. Це складова державної політики, спрямованої на просування української продукції на зовнішні ринки. Тому наша продукція повинна бути високоякісною, відповідати найвищим стандартам і мати високу додану вартість. Це основні пріоритети, які стоять перед Міністерством аграрної політики на сьогодні.

"Ті, хто спробував нашу продукцію, прагнуть знову її замовити."

Протягом війни ми змогли зберегти ринки, які вже мали.

Міжнародний ринок агропродовольчої торгівлі є динамічним і підлягає постійним змінам. Важко стверджувати, що він завжди залишається стабільним, оскільки різні фактори, зокрема конкуренція та врожайність, істотно впливають на його стан. Наприклад, у разі засухи в одній частині світу ціни на продукцію можуть зрости, в той час як інші регіони отримують вигоду від цього зростання. Якщо розглянути історичні дані, то можна помітити, що середня ціна на соняшникову олію може коливатися: одного року вона може становити близько тисячі доларів, а наступного знизитися до 780 доларів. Це вказує на те, що нам потрібно компенсувати цю нестабільність обсягами поставок. Не можна не відзначити, що ми знову повертаємося на деякі ринки. Сьогодні, наприклад, спостерігається зростаючий інтерес з боку країн, таких як Малайзія, Індонезія та Бангладеш. Це є позитивним сигналом, оскільки свідчить про зміну споживчих звичок – покупці, спробувавши наші продукти, прагнуть повторних замовлень. Проте існують і виклики, зокрема в сфері логістики. До 2021 року ми мали стабільну систему логістики, експортувавши 90% агропродукції морськими шляхами, але 2022 рік приніс значні труднощі, змусивши нас шукати нові маршрути через сухопутні коридори сусідніх країн. Це призвело до підвищення витрат на логістику, що могло сягати 70-100 доларів на певні види продукції. Таке підвищення витрат знижує нашу конкурентоспроможність, оскільки інші країни можуть доставити свої товари дешевше. Однак українці виявляються винахідливими та здатними до адаптації. Ми змогли перебудувати свої логістичні маршрути та відшукати нових клієнтів, хоча цей процес вимагає постійних зусиль. З боку держави ми працюємо над спрощенням бюрократичних процедур, щоб узгодити фітосанітарні протоколи між країнами, забезпечити доступ продукції на ринки та усвідомити, що це має бути взаємний процес.

"Я черпаю натхнення в українських аграріях, які завжди зберігають віру і не здаються."

Коли ми відкриваємо нові ринки для українських товарів, потрібно бути готовими до того, що країна, яка надає нам доступ, очікує взаємності в рамках торгових та військових угод. Ми не боїмося відкривати наші ринки, адже впевнені в якості та конкурентоспроможності нашої продукції. Проте це постійний процес, що вимагає безперервних перемовин і контактів. Важливо, що існує підприємницька енергія, яка надихає. Я особливо вражений українськими аграріями, переробниками та фермерами, які не здаються і продовжують рухатися вперед. Нещодавно я відвідав виставку, присвячену обладнанню для переробки, упаковки та продуктів з доданою вартістю. Спілкуючись із людьми на стендах, я відчув впевненість у їхніх планах на майбутнє. Вони відзначали, що урядові програми підтримки, такі як "Доступні кредити під 5-7-9%", гранти на переробку та 8 мільйонів на обладнання, дійсно працюють. Ці ініціативи вже сприяли розширенню виробництва, а постачальники обладнання зазначають, що до 50% їхніх продажів стало можливим завдяки державній підтримці. Програма компенсації 25% вартості агромашин, виготовлених в Україні, також демонструє свою ефективність. Ми спостерігаємо зростання в сегменті причіпного обладнання, такого як сівалки та плуги, і в деяких категоріях вже стаємо лідерами експорту. Україна активно експортує жниварки та причепи, а також досягла успіхів у виробництві зерновозів. Аграрний сектор є надзвичайно важливим для розвитку суміжних галузей, і я переконаний, що інвестиції держави в аграріїв створюють мультиплікаторний ефект для інших секторів економіки. Технологічний прогрес в агросфері дозволяє нам знизити витрати на гектар обробітку в 2,3 рази в порівнянні з нашими європейськими сусідами. Це свідчить про те, що технології в українському агросекторі вже на вищому рівні, ніж у багатьох провідних країнах. Тож ми маємо продовжувати цей шлях і не зупинятися на досягнутому.

Сучасне аграрне виробництво на високих технологіях — ось наше майбутнє. Ми не повинні залишатися лише сировинною країною, що гордиться експортом зерна. Наша мета — створювати продукти з доданою вартістю, які стануть справжнім джерелом гордості. Лише так ми зможемо стати надійними гарантами продовольчої безпеки. Щоденно 400 мільйонів людей у світі пов’язані з нашою агропродукцією. Ми постачаємо їм їжу, і вони знають, що наші продукти відрізняються якістю та конкурентоспроможністю, адже їх вирощують сміливі фермери, які не зупиняються на досягнутому. Це дійсно має велике значення.

Щодо наших фермерів, вони спілкувалися з вами, обговорюючи найактуальніші проблеми, які їх турбують?

Це важливе запитання, оскільки ми наразі займаємося відновленням процесу співпраці з аграріями через професійні асоціації. Спільноти активно працюють, і коли асоціації приходять на зустрічі до міністерства, я бачу 10-12 представників бізнесу, які об'єднані в ці структури, ми отримуємо інформацію про системні проблеми. Саме в такій взаємодії ми знаходимо комплексні рішення. Зазвичай, прохання стосуються тем, таких як доступ до фінансування, програми державної підтримки для збільшення ресурсів, особливо в тваринництві, яке завжди потребує допомоги. Ми розуміємо, а аграрії також усвідомлюють, що в умовах війни пріоритети державного бюджету зосереджені на армії та ЗСУ. Тому ми шукаємо не лише бюджетні рішення, а й можливості з боку міжнародних донорів. Ми активно обговорюємо ці варіанти для аграріїв. Іншою важливою темою є логістика і захист портової інфраструктури, зокрема, питання страхування від військових ризиків, пов'язаних з руйнуванням елеваторів та переробних заводів. Приємно відзначити, що навіть в складні часи ми спостерігаємо людей, які продовжують будувати, завершують будівництво заводів і переносить ферми. Вони роблять це без значної фінансової підтримки, керуючись ентузіазмом і вірою в перемогу. Уявіть, що вони зможуть досягти, якщо ми надамо їм більше інструментів підтримки.

"Сьогодні кращі танкісти -- це вчорашні комбайнери і трактористи"

Наші фермери стикаються з проблемою втрати своїх працівників, які зараз мобілізуються на фронт. Це піднімає важливе питання щодо бронювання.

Це є загальнонаціональне випробування для нашої країни. Не можемо ставити галузі в ізоляцію і вважати, що аграрний сектор може залишитися осторонь від загальних труднощів, які несе війна. Багато фермерів стали добровольцями, і сьогодні кращі танкісти – це ті, хто вчора працював на комбайнах і тракторах. Тому надзвичайно важливо зберегти баланс між виробничими можливостями, щоб у нас були кадри для роботи, і тими, хто нині захищає нашу землю.

Ми усвідомлюємо, наскільки критично важливо терміново організувати програми перекваліфікації для навчання жінок дефіцитним професіям. Важливо визнати, що в деяких господарствах вже є жінки, які управляють тракторами та комбайнами. Тому реагувати потрібно негайно. В умовах війни в країні необхідно адаптуватися та надавати підтримку.

Стосовно бронювання, аналогічна ситуація, як в інших галузях, є критично важливі підприємства, міністерство їх визнає такими, і сьогодні є розуміння, що аграрії мають повну відповідальність перед країною. Вони розуміють це, служать в ЗСУ, і забезпечують продовольчу безпеку.

"Євросоюз набуває сили разом з Україною."

На шляху до Євросоюзу чи знаємо ми свої слабкі місця?

Цей процес не є простим. Жодна країна не впроваджувалася в Євросоюз без складнощів. У Євросоюзі існує так звана спільна аграрна політика, яка регулюється всіма його учасниками. Це певне уявлення про те, як країна інтегрується в європейську родину. У переговорах важливі розділи 11, 12 та 13 стосуються аграрного сектору України. Вони охоплюють питання ветеринарії, добробуту та здоров'я тварин, регулювання ринків, харчової безпеки, а також простежуваність — від початкових зерен до готової продукції. Україні доведеться імплементувати тисячі нормативно-правових актів, що є надзвичайно складним і детальним процесом. Наприклад, Польща, коли приєдналася до Євросоюзу, створила велику групу з тисячі фахівців, які займалися виключно верифікацією та адаптацією до нових вимог.

Щодо нашого спілкування з Європейською комісією, ми чітко усвідомлюємо, що перед нами справжні професіонали. Вони не зупиняться на поверхневих змінах і не піддаватимуться ілюзії реформ. Нам не варто намагатися приховати причини наших трансформацій — ми мусимо змінюватися, щоб підвищити якість. Наше завдання — не просто підтримувати інтерес, а забезпечити справжнє покращення. Якщо ми є частиною спільноти, ми повинні дотримуватися її правил. Як міністр, я прагну постійно спілкуватися з європейськими колегами, підкреслюючи, що співпраця з Україною робить Європейський Союз сильнішим. Адже питання продовольчої безпеки легше вирішуються з сусідніми державами, ніж з тими, що на відстані десятків тисяч кілометрів. Також важливо пам’ятати, що ЄС є великим експортером агропродукції, а не лише імпортером. Наш експорт, який відповідатиме європейським стандартам, буде спрямований на треті країни, що зміцнить позиції Євросоюзу в якості експортера. Тому ми зосереджуємося на євроінтеграційних процесах, приділяючи їм максимум уваги та ведучи діалоги з профільними асоціаціями, аби вони мали чітке бачення майбутнього.