Глобальний досвід в сфері оподаткування міжнародних вантажів.

Упродовж останніх тижнів активно піднімається питання міжнародних відправлень. Ключові бізнес-асоціації звернулися до народних депутатів з проханням зменшити податкові пільги на товари, що надходять у міжнародних посилках, оскільки це викривляє конкуренцію та сприяє виникненню "сірих" схем.

Цього тижня також з'явилося нове дослідження, яке аналізує найбільш поширені схеми тіньової економіки. Лідируючі позиції в ньому займають "контрабанда та сірий імпорт", що завдають щорічних збитків державному бюджету в розмірі 120-167 млрд грн, а також виплати "в конвертах", які обходяться бюджету в 115-230 млрд грн на рік.

У дослідженні аналітики зазначають, що "сірий імпорт" складається з таких схем:

- Викривлене декларування - переміщення товарів через кордон з приховуванням від митного контролю, маніпуляції з даними звітних, дозвільних і супровідних документів для заниження митної вартості, ваги, кількості, характеристик і якості товару, підміни кодів чи підкатегорії товару з метою уникнення чи зменшення належних до сплати митних платежів.

Переміщення товарів без митного контролю (чорна контрабанда) є незаконним процесом, що передбачає транспортування товарів через митний кордон без проходження митних процедур.

Зловживання пільгами: це явище включає використання переваг, наданих міжнародними угодами та українським законодавством, зокрема приховане ввезення великих партій товарів на територію України під виглядом поштових і кур'єрських відправлень або як особистий імпорт та перевезення особистих речей.

- Режим з перервами: продукція ввозиться або вивозиться з України під митними режимами, які не передбачають сплати митних зборів (транзит; тимчасове ввезення чи вивезення; митний склад; переробка на митній території або за її межами), а також може зникати або оформлюватися як фіктивне вивезення.

Актуальний стан справ в Україні

Відповідно до українського законодавства, товари, які надсилаються поштовими або експрес-відправленнями для особистого використання і мають вартість до 150 євро, не підлягають оподаткуванню. Таким чином, одна особа може отримувати одне таке відправлення на день, що за рік дозволяє імпортувати товарів на загальну суму до 54 тисяч євро без сплати податків. Група осіб, об'єднавшись, може без жодних труднощів імпортувати великі партії товарів, які також не підлягають оподаткуванню. На відміну від цього, імпорт комерційних товарів обкладається податком на додану вартість за ставкою 20% та ввізним митом. Аналогічно, продукція, виготовлена в Україні, також підлягає ПДВ у розмірі 20%.

Великі обсяги імпорту товарів в Україну без сплати податкових зобов'язань через транскордонні міжнародні відправлення та онлайн-торгівлю призводять до спотворення ринкової ситуації, неконкурентних умов і зловживання державними пільгами, що отримуються громадянами для комерційних цілей.

Згідно з даними Міністерства фінансів України, з 2021 по 2023 рік в країну було ввезено 153,1 мільйона міжнародних поштових та експрес-відправлень, загальна вартість яких досягла 157,5 мільярдів гривень. На основі аналізу митного оформлення за цей період, відомство оцінює, що при застосуванні стандартних підходів до оподаткування всіх товарів, які проходять через міжнародні експрес-відправлення, ймовірні надходження митних платежів за три роки могли б скласти приблизно 17,72 мільярда гривень.

Яка теперішня обстановка в Європі та країнах ОЕСР?

Маніпуляції та зловживання з "поштовою контрабандою" стали серйозною бюджетною проблемою для багатьох країн, які історично впроваджували неоподаткований поріг для імпорту низьковартісних товарів. Це так зване мінімальне (de minimis) звільнення від оподаткування, яке дозволяє не сплачувати податок або сплачувати його за зниженою ставкою, якщо вартість імпортованих товарів не перевищує встановлений поріг (наприклад, у країнах ЄС до 2021 року цей поріг становив 22 євро для цілей ПДВ). З одного боку, таке звільнення спростило адміністрування, але з іншого боку, у світлі стрімкого зростання міжнародних онлайн-продажів, це призвело до значних втрат у податкових надходженнях. Наприклад, оцінки свідчать, що 65% посилок, що надходять до ЄС, свідомо недооцінені в митних деклараціях.

Крім того, цей зсув суттєво позначився на можливостях митних, правоохоронних структур та інших відповідних державних установ у боротьбі з загрозами, що стосуються безпеки та правопорядку, які виникають внаслідок масового перевезення в посилках заборонених товарів або тих, що підлягають законодавчим обмеженням (такі як наркотичні речовини, зброя та її складові, культурні й історичні артефакти, підроблені товари, медичні засоби).

Одночасно безмитний імпорт товарів з низькою вартістю створював незручну ситуацію для національної торгівлі, яка змушена була сплачувати непрямі податки, включаючи податок на додану вартість (ПДВ) за стандартною ставкою, в той час як продавці з-за кордону користувалися пільговими умовами.

Негативні тенденції досягли таких обширних масштабів, що у 2018 році Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) опублікувала Рамкові стандарти для боротьби з незаконною торгівлею. У цих стандартах підкреслюється, що проблема de minimis у міжнародних посилках є одним із найбільших викликів для митних органів. Використання мінімальних порогів звільнення від оподаткування може суттєво зашкодити збору національних податків, спотворити конкурентне середовище і створити ризики зловживань, такі як заниження вартості, подрібнення великих комерційних партій та ввезення товарів формату B2C без належного оподаткування.

Відтоді численні юрисдикції, зокрема держави-члени Європейського Союзу, переглянули або навіть скасували положення de minimis, а також внесли зміни до моделей адміністрування для недорогих товарів, посиливши контроль та адміністративні процедури.

Згідно з оцінками експертів ОЕСР, ключові інституційні можливості в боротьбі з незаконною торгівлею, особливо в контексті маніпуляцій та зловживань з товарно-матеріальними цінностями, охоплюють три основні напрямки діяльності:

* поліпшення результативності штрафів і заходів покарання за нелегальну торгівлю;

* покращення якості здійснення державної політики у боротьбі з незаконною торгівлею та підвищення ефективності міжнародної співпраці та координації.

* поліпшення адміністрування зростаючого обсягу посилок з ТНВ, що здійснюються шляхом використання поштових та кур'єрських послуг, а також онлайн-продажів, зокрема шляхом вирішення проблеми de minimis.

Таким чином, проблема напівлегальної транскордонної торгівлі з використанням міжнародних посилок та ТНВ для цілей уникнення від оподаткування не є національною або унікальною особливістю України, а тому пошук шляхів її розв'язання може полягати у аналізі міжнародної практики, зокрема країн Європейського Союзу.

Які існують моделі управління податковими системами в міжнародних посилках на глобальному рівні?

Міжнародні моделі оподаткування товарів, що відправляються через поштові та експрес служби, можна класифікувати на чотири основні категорії:

* "Модель збору на кордоні": це класичний підхід, при якому митні органи займаються адмініструванням, оцінкою вартості товарів та стягуванням податків. Ця модель була основною протягом минулого століття, однак сьогодні вона втрачає свою значущість через постійне збільшення обсягів малих посилок, що вже перевищує адміністративні можливості митниць.

"Модель самостійної оцінки покупців" (self-assessment by purchasers model або purchaser collection model) є альтернативою першої моделі. Вона передбачає, що після отримання товару покупець самостійно визначає вартість посилки, а також розраховує і сплачує необхідні податки. Основним недоліком цієї моделі є ускладненість контролю з боку митних органів за дотриманням законодавства та повнотою сплати податків, а також значне навантаження на самих покупців.

* "посередницька модель" (intermediarу collection model): податковим агентом виступають фінансові посередники (банки та компанії, що надають фінансові/платіжні послуги) або логістичні посередники (експрес-кур'єри, поштові оператори, транспортні або логістичні компанії), що безпосередньо здійснюють сплату податків у країні призначення товару. Використання методу поширено в Латинській Америці, використовується Туреччиною;

*"Модель реєстрації/збору постачальників" (vendor registration/collection model): обов'язок сплати податків покладається на постачальника товарів, який є нерезидентом. Цей постачальник зобов'язаний зареєструватися як платник ПДВ у тих іноземних юрисдикціях, де він реалізує продукцію кінцевим споживачам. Він має нараховувати та збирати ПДВ або податок з продажу з цих транзакцій, а також переказувати отримані кошти до відповідної іноземної юрисдикції (місце оподаткування переміщується з моменту імпорту на етап продажу).*

У останні роки у світі спостерігається зростаюча тенденція до впровадження моделі, за якою відповідальність за збори податків з імпортованих товарів лягає на продавців або постачальників цих товарів.

Цей метод використовується в понад 60 країнах для імпортованих цифрових послуг, включаючи Україну, а також у більш ніж 30 країнах для імпорту товарів з низькою вартістю. Серед них – Австралія (2018), Нова Зеландія (2019), Великобританія (2021), країни Європейського Союзу (з липня 2021), Нова Зеландія (2023) та Норвегія (2024).

Тож виходячи з поточної проблематики та світового досвіду - важливим є ближчим часом мінімізувати "сірі схеми" та врегулювати проблему яка склалась в Україні із міжнародними посилками, на основі кращих світових практик.

Крім того, потрібно терміново оновити структуру Державної митної служби згідно з прийнятим Законом №3977-IX та забезпечити автоматизований обмін даними з ключовими країнами, які є торговими партнерами України.

Гетман Олег

Координатор груп експертів

Експертна платформа в галузі економіки

You can find the original document at the following link: [OECD Governance Frameworks to Combat Illicit Trade](http://www.oecd.org/gov/governance-frameworks-to-counter-illicit-trade-9789264291652-en.htm).