Україна займала третє місце у світі за ядерними можливостями: чи можливо їх відновити і в які терміни?
Виступ президента Володимира Зеленського на пресконференції в Брюсселі, де він підкреслив, що безпеку України можуть гарантувати або НАТО, або ядерна зброя, викликав значний резонанс. Німецьке видання Bild повідомило, що Україна серйозно обмірковує можливість відновлення своїх ядерних арсеналів. Тим часом російська пропаганда почала активно поширювати панічні заяви про те, що Україна нібито готує «брудну бомбу».
Про те, яку ядерну зброю мала Україна після розпаду СРСР, чому її втратила і чи може "відновити", - читайте в матеріалі OBOZ.UA.
Ядерні арсенали в Україні
Станом на 1991 рік Україна мала третій за кількістю ядерний арсенал світу. До нього входило:
У складі 43-ї ракетної армії розміщено 176 міжконтинентальних балістичних ракет: 130 рідкопаливних моделей SS-19, які мають по шість ядерних боєголовок, та 46 твердопаливних ракет SS-24, оснащених по десять боєголовок, що встановлені в шахтних пускових установках.
- стратегічні бомбардувальники Ту-95МС та Ту-160: від 30 до 43;
Ядерні боєзаряди стратегічної зброї: в межах від 1514 до 2156 одиниць.
- тактичні ядерні боєзаряди: від 2800 до 4200.
Тактичну зброю Україна могла контролювати, оскільки для її використання не були потрібні спеціальні коди. Натомість стратегічна зброя залишалася під контролем Москви, адже "кнопка" була лише в їхніх руках.
Коли та з яких причин Україна позбулася свого ядерного статусу?
Це відбулося остаточно 2 червня 1996 року.
Після здобуття незалежності Україна зіткнулася з важливим питанням щодо майбутнього значного ядерного арсеналу, який знаходився на її території. У рамках Декларації про державний суверенітет, прийнятої Верховною Радою УРСР 16 липня 1990 року, були закладені основи зовнішньої політики країни, що включали ключові принципи без'ядерності, зокрема, відмову від прийняття, виробництва та придбання ядерної зброї.
Це питання було критично важливим для Сполучених Штатів і Росії, які однозначно прагнули бачити Україну як державу без ядерної зброї. Обидві країни здійснювали тиск на нашу державу, аби досягти цієї мети. Керівництво України, зокрема завдяки позиціям тодішнього президента Леоніда Кравчука та голови СБУ Євгена Марчука, обрало шлях найменшого опору і розпочало активну кампанію щодо відмови від ядерної зброї, оголосивши про намір позбавити Україну ядерного статусу.
Так, з 1992 року в Україну почали курсувати делегації з Вашингтона та Москви. Американці пропонували знищити весь ядерний арсенал, а росіяни просили передати всю ядерну зброю Росії.
7 травня 1992 року тодішній президент України Леонід Кравчук надіслав до США листа, в якому значилося: "Україна забезпечить знищення всієї ядерної зброї, включаючи стратегічну наступальну зброю, розміщену на її території".
Всі тактичні ядерні боєприпаси були оперативно переміщені на російські заводи для знищення ще у першій половині 1992 року, а останній ешелон прибув до РФ на початку травня, на 25 днів раніше запланованої дати.
Масандрівські угоди, підписані 3 вересня 1993 року, визначили методи та ключові принципи ліквідації ядерних арсеналів, що перебували на українських землях. Крім того, вони регламентували порядок здійснення гарантійного та авторського контролю за експлуатацією стратегічних ракетних систем, розміщених як в Україні, так і в Російській Федерації.
16 листопада 1994 року Україна офіційно вступила до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Цим кроком було підтверджено, що країна володіє всією ядерною зброєю, яку вона успадкувала від Радянського Союзу, і має намір повністю відмовитися від неї, використовуючи ядерну енергію виключно в мирних цілях. У відповідь на це провідні ядерні держави зобов'язалися гарантувати Україні безпеку та запобігти будь-яким формам агресії чи тиску.
5 грудня 1994 року в Будапешті було укладено меморандум між Україною, Російською Федерацією, Великою Британією та Сполученими Штатами Америки. Цей документ зобов'язував усі сторони дотримуватись незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, а також утримуватись від агресивних дій і економічного тиску на цю країну.
У червні 1996 року Україна успішно завершила виконання своїх зобов'язань: усі ядерні боєголовки були передані на знищення до Росії, а секретні стратегічні об'єкти переведені в мирне використання. Однак гаранти не дотрималися своїх зобов'язань.
Пообіцяли, але збрехали.
Підписантом Будапештського меморандуму від України був президент (1994-2005 рр.) Леонід Кучма. Через роки він зізнався, що його попереджали про наслідки. Про це він розповів під час виступу на щорічній зустрічі Ялтинської європейської стратегії (YES) у 2017 році.
"Коли ми підписували цей меморандум, я був абсолютно переконаний, що Україна отримала документ, який забезпечить нам спокійне життя. В ньому було стільки обіцянок, що здавалося, ніби читаєш казку про золоту рибку. Але, на жаль, ця рибка швидко зникла", - поділився своїми думками Кучма.
Він пригадував, як колись відправився в поїздку до президента Франції Франсуа Міттерана.
Ми мали дуже відверту бесіду. Він справді мав чарівність. Він висловив думку: "Молода людино, ці підписанти можуть вас обманути". Я відповів йому: "Не може бути! Господи! Як може обдурити президент США або прем'єр-міністр Великої Британії? А вже президент Росії Єльцин, з яким я в дружніх стосунках, точно ні! Він завжди стояв на позиціях територіальної цілісності", - згадував Кучма про цю розмову.
За висловлюванням колишнього президента, "двадцять років пройшло, і нас обманули по-справжньому", говорячи про російську агресію проти України, яка розпочалася у 2014 році.
Чи є можливість "відкотити" ядерну зброю?
17 жовтня німецький журнал BILD випустив статтю, в якій йдеться про можливість того, що Україна зможе створити ядерну зброю всього за кілька тижнів.
"Ми володіємо всіма необхідними ресурсами та знаннями. Якщо отримаємо вказівку, то нам знадобиться всього кілька тижнів для створення першої бомби", - нібито заявив український високопосадовець у розмові з журналістами.
У статті видання BILD зазначається, що Україна не збирається миритися з черговою спробою російських сил захопити Київ. "Якщо це станеться, Україна відновить свій ядерний арсенал, від якого вона відмовилася в 1990-х роках", - повідомляє газета.
У статті також зазначається, що декілька місяців тому відбулися конфіденційні переговори з представниками влади та політиками стосовно потенційного відновлення ядерного арсеналу.
Міністерство закордонних справ України офіційно відкинуло чутки про наміри країни створювати зброю масового знищення. У відомстві зазначили, що такі твердження є "інсинуаціями невідомих джерел американського видання BILD".
Представник МЗС України Георгій Тихий наголосив, що Україна була і залишається "відданою учасницею Договору про нерозповсюдження ядерної зброї", тоді як "Москва створює неприйнятні загрози для ядерних об'єктів на території України".
Володимир Зеленський також підкреслив, що Україна не займається розробкою ядерної зброї. Він акцентував на тому, що головним пріоритетом є вступ до НАТО.
Щодо безпосередньої розробки ядерної зброї в Україні, експерти вважають, що наша країна не має на це відповідних можливостей.
Ще напередодні початку повномасштабного вторгнення російських окупантів в України керівниця Центру нерозповсюдження ядерної зброї Поліна Сіновець розставила крапки над "і" у коментарі ЗМІ.
"Ніхто не дозволить нам займатися цим. Неможливо створити ядерну бомбу без того, щоб це не стало помітним. Ми не зможемо тихенько виготовити ядерну зброю, як це зробила Північна Корея. Або ми ізолюємо себе від світу і займемося створенням ядерної бомби, у що я не вірю, або ж ми просто не будемо цього робити," - зазначила Сіновець.
За її словами, також в Україні ніколи не було повного паливного ядерного циклу, завдяки якому можна було б створити ядерну зброю.
"Наша країна не займається двома ключовими аспектами: збагаченням урану та виділенням плутонію з ядерного пального. У природному урані міститься близько 7 грамів урану, здатного бути використаним у ядерній зброї, на кожен кілограм. Щоб отримати цей елемент, необхідно створити великі виробничі потужності для збагачення урану. Процес виділення плутонію з пального також є надзвичайно складним і витратним. Його потрібно виймати з ядерного реактора та обробляти в спеціалізованих лабораторіях, оскільки він відзначається радіоактивними властивостями. Це вимагає значних промислових витрат і капіталовкладень, тому малоймовірно, що Міжнародний валютний фонд надасть Україні фінансування для таких проектів," - зазначила Поліна Сіновець.
