Освіта в Україні: шляхи подолання кризи та покращення ситуації

Вплив пандемії COVID-19 та війни значно відобразився на навчальному процесі та психологічному благополуччі молоді в Україні.

Діти втрачають мотивацію до навчання через стрес, розповів Gazeta.ua освітній експерт, шеф-редактор порталу "Освітня політика" Віктор Громовий.

"Падіння цінності знань у суспільстві, а також серед учнів, спостерігається вже давно, ще до початку пандемії COVID-19. В останні роки все більше школярів переконані, що старанне навчання не забезпечує їм достатніх можливостей, а знання не гарантують успішності в нашій країні", - зазначив Громовий.

Ситуація з мотивацією до навчання, котра виявилася проблемною ще до пандемії, нині стає ще більш вираженою. Освітяни занепокоєні істотними недоліками у знаннях учнів, підкреслив фахівець.

"Ситуація ускладнюється також через знецінення вищої освіти в Україні, яка перетворилася на механізм масового розподілу дипломів. Зараз 84% молодих людей отримують вищу освіту, проте цінність диплома істотно зменшилася. Для порівняння, у Німеччині цей показник складає лише приблизно 40%, але там вища освіта має набагато більшу значущість," - підкреслив Громовий.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: В реаліях воєнного часу: для старшокласників змінили формат вивчення предмету "Захист України"

Він провів аналогію між ситуацією в Україні та Ізраїлем, зазначивши, що з моменту проголошення незалежності ця країна орієнтувалася на розвиток суспільства знань. Там усвідомлюють важливість здобуття якісної сучасної вищої освіти.

"У нас знання часто сприймаються як теоретичні та малоцінні на ринку праці. Це демотивує учнів. А в Ізраїлі навчання є критично важливим для розвитку особистості та суспільства," - додає він.

Система контролю якості освіти в навчальних закладах, на жаль, існує лише в теорії. Натомість фактичний рівень викладання стрімко знижується, зазначив експерт.

У даний момент існує організація під назвою ДСЯО (Державна служба якості освіти України. - Gazeta.ua), проте ми все ще не можемо похвалитися дійсно високими стандартами освіти.

"В результаті, хоча в кожному навчальному закладі були впроваджені елементи системи забезпечення якості освіти, сама якість залишається на низькому рівні," - відзначив Громовий.

Для покращення якості освіти необхідно здійснювати систематичну роботу протягом тривалого часу.

"Розробка та реалізація системи забезпечення якості освіти на рівні навчального закладу, а також формування культури якості є тривалим і складним процесом. Управління якістю – це своєрідний "вищий пілотаж" у сфері управління, подібно до менеджменту інновацій чи мотиваційного менеджменту. При системному підході до цієї роботи, через п’ять років лише близько 5% найпрогресивніших директорів шкіл могли б оволодіти цією наукою, а ще через п’ять років – ще 10%. Однак у нашій ситуації всі 100% відразу ж намагалися створити систему забезпечення якості. Як результат, це призвело до чергової паперової метушні", – зазначає Громовий.

Сьогодні надзвичайно важливо акцентувати увагу на соціальній підтримці учнів, аби подолати кризу мотивації та підвищити значення знань у суспільстві. Необхідно активно працювати над популяризацією якісної освіти.