"Талановита особа завжди виявляє свій талант у різних сферах" - це стереотип і небезпечний міф.

Що робити, коли мотивація зникає?

У моменти стресу здатність до навчання значно знижується, оскільки організм спрямовує свої ресурси на адаптацію та виживання в нових умовах. Українські учні та студенти, чиє навчання проходить під час війни, відчувають загальний стрес, виснаження та невизначеність щодо майбутнього.

Психолог благодійної організації "Голоси дітей" Руслана Мороз розповідає про джерела мотивації у дітей, враховуючи їхній вік та індивідуальні риси, а також вплив війни на ці процеси. Вона також надає рекомендації батькам щодо того, які підходи використовувати для заохочення дитини, а які ознаки свідчитимуть про те, що не слід чинити тиск.

Мотивація є основним двигуном наших вчинків. Це сукупність психічних механізмів, що формують причини та способи, якими індивід намагається задовольнити свої бажання. Людина може навіть не усвідомлювати, яка саме потреба спонукає її до певних дій.

Існує два види мотивації:

Обидва типи мотивації можуть взаємно підкріплювати один одного. Наприклад, якщо у вас вже існує внутрішнє захоплення своєю професією чи навчанням, то додаткові зовнішні фактори, такі як визнання, нагороди чи премії, здатні збільшити ваші амбіції досягти кращих результатів.

Крім того, зовнішня мотивація здатна стимулювати внутрішню. Наприклад, отримавши першу нагороду за спортивні досягнення, ви можете почати насолоджуватися самим процесом тренувань і розвинути власний інтерес до фізичної активності.

У немовлят мотивація зумовлена біологічними потребами: у їжі, сні, безпеці та емоційній близькості з матір'ю. Їхня мотивація спрямована на виживання та задоволення первинних потреб, що й формує базову довіру до світу.

У дітей 1-3 років з'являється бажання спілкуватися та взаємодіяти з іншими людьми, крім мами. Потребу у самостійності дитина проявляє через "кризу 3 років" або "я сам". Малюк досліджує світ, опановує мовлення, вдосконалює рухи.

Одночасно розвивається бажання дитини наслідувати дорослих та відтворювати їхні дії - це також група мотивів.

Бажання бути незалежним може викликати роздратування у дорослих. Наприклад, дитина прагне сама взути чобітки, закрити двері чи натиснути кнопку ліфта. Проте її рухи ще не зовсім спритні, а втручання батьків часто призводить до сильних істерик.

Дорослим слід усвідомлювати, що стадія "я сам" є природною фазою розвитку дитини, що сприяє формуванню її незалежності. Батькам важливо бути терплячими та готовими підтримувати прагнення малюка до самостійності.

У дошкільному віці (3-7 років) виникають перші форми ігрової, пізнавальної та соціальної мотивації.

Ігровий процес надає дітям можливість взаємодіяти з оточуючими об'єктами, людьми та природою, що сприяє засвоєнню нової інформації. Через гру малюки мають змогу експериментувати з різними сценаріями, перевіряти свої гіпотези та вдосконалювати свої пізнавальні здібності.

У цьому віці з'являються перші моральні мотивації, які часто проявляються через пошук схвалення з боку дорослих та чутливість до несправедливості. Діти починають усвідомлювати свої ролі в соціумі через взаємодію в грі та з дорослими.

У віці 7-10 років ключовою є мотивація до навчання. Діти починають усвідомлювати важливість освіти, формують інтерес до нових знань та прагнення до успіху в навчальному процесі.

Бажання заручитися підтримкою вчителів і товаришів по класу набуває великого значення. Самооцінка та впевненість у власних можливостях розвиваються в результаті досягнень або невдач у навчальному процесі.

Якщо дитина не почуває себе комфортно в шкільному середовищі, важливо надати їй шанс розвиватися через альтернативні форми навчання, такі як музичні або художні секції, а також спортивні клуби.

На цьому етапі також розвиваються відповідальність і обов'язковість, що стосуються дотримання встановлених норм.

У підлітковому віці головною рушійною силою стають прагнення до самовизначення, незалежності й визнання серед однолітків. Підлітки починають критично ставитися до авторитетів і шукають власний шлях, який часто виявляється в експериментах із поведінкою, зовнішністю та інтересами.

У підлітковому віці головним стимулом стає прагнення знайти своє місце у житті шляхом вибору професії та формування кар'єрних і особистих цілей.

Інтереси молоді поступово набувають чіткішого напрямку, орієнтуючись на досягнення тривалої мети. Юні дорослі починають усвідомлювати свої життєві цінності та принципи, які формують фундамент для вибору кар'єри, партнерів та життєвого шляху.

В умовах війни спостерігається значне зниження мотивації у дітей до навчання, про що свідчать численні психологи. Основним фактором цього явища є вплив стресу, емоційної невизначеності, а також почуття страху та тривоги.

Дослідження показують, що подібні емоційні стани негативно впливають на пам’ять та увагу – психічний стан людини орієнтується на виживання та адаптацію до нових умов. У таких умовах дитина не здатна навчатися так ефективно, як це було в мирний час. Освіта втрачає свою пріоритетність на фоні інших загроз.

Іноді діти відкрито висловлюють свої думки: "У нашій країні йде війна, кому зараз потрібні фізика, математика чи біологія? Ми б лише хотіли пережити ще одну ніч під обстрілами."

Діти ставлять під сумнів сенс навчання, якщо майбутнє здається невизначеним. Найбільш виразно це переживають старшокласники. Частина із них боїться майбутнього і каже, що не знає, чи потрібно їм взагалі навчатися, здобувати професію.

Учні стикаються зі зниженням своїх оцінок, що може викликати занепокоєння у батьків та вчителів. Проте саме дорослі повинні підтримати дітей у відновленні впевненості в навчанні як важливому засобі їхнього розвитку та підготовки до майбутнього.

Для дорослих критично важливо формувати й підтримувати атмосферу безпеки. Дітям слід усвідомлювати, що їхні емоції є природними, і що вони не повинні вважати себе "поганими" через переживання страху чи смутку.

Діти здатні відчувати, коли їхні батьки нещирі або уникають складних тем. Ключовим моментом є те, що спілкування про емоції повинно бути щирим і відкритим, але при цьому адаптованим до віку та розвитку дитини.

Ось варіант, який зберігає зміст, але звучить по-іншому: "У цей непростий період цілком природно відчувати хвилювання чи страх. Це нелегко, проте ми об'єднані і готові підтримувати один одного у цій ситуації".

Арт-терапія є одним з найдієвіших методів, які допомагають дітям виражати свої емоції та переживання, особливо в тих випадках, коли вони не мають бажання або можливості це зробити словами. Наприклад, можна запропонувати дитині створити малюнок, який ілюструє її почуття. Після завершення роботи варто обговорити створене: "Що ти зобразив? Як це пов'язано з твоїми емоціями?".

Коли дитина лише починає навчатись, то може не усвідомлювати, що саме їй заважає опановувати знання. Може відчувати дискомфорт, не розуміючи причин - оскільки ще не має такого досвіду рефлексії, усвідомлення себе, своїх потреб і бажань.

Часто захоплення предметом або успіхи учня залежать від вчителя. Якщо педагог оцінює не лише знання, а й поведінку, а також принижує дитину, це негативно позначається на її мотивації до навчання. Якщо дитина висловлює незадоволення щодо вчителя, важливо звернути на це увагу і з'ясувати, що відбувається під час уроків.

У підлітковому віці, коли природна мотивація до навчання знижується, на перший план виступає інтимне особистісне спілкування з однолітками. У цей період акцент більше на спілкуванні, ніж на навчальних досягненнях. Тому важливо, щоб вчителі залучали учнів до колективних форм навчання, створювали творчі проєкти.

В Україні більшість шкіл досі використовують методи навчання, які залишилися незмінними з минулого століття. Підходи до навчання, закладені в підручниках, акцентують на запам'ятовуванні фактів і правил, що обмежує можливості для самостійного дослідження. Це не відповідає потребам сучасних дітей, які швидко засвоюють інформацію і прагнуть знаходити практичне застосування знань. У цьому контексті навчальні ресурси на YouTube та відео наукових експериментів у TikTok можуть стати чудовим доповненням до традиційних методів навчання.

Батьки можуть підтримувати дітей у використанні отриманих знань у повсякденному житті. Наприклад, математика може стати в пригоді під час планування сімейного бюджету або складання списку покупок. Хімію можна застосувати, обираючи парфуми чи косметику. Крім того, важливо роз'яснювати особливості розвитку мозку на цьому етапі. Навіть якщо не всі стануть науковцями, освоюючи складні концепції, діти розвивають у своїй свідомості адаптивність і вчаться шукати гнучкі рішення.

Неправильна мотивація - та, яка не враховує особливостей, інтересів та бажань дитини. Завищені очікування і тиск (наприклад, постійне порівняння з іншими, перфекціонізм - розпорядження "приносити" лише високі оцінки) з боку дорослих призводять до того, що основною емоцією під час навчання стає страх і намір уникнення покарання.

Конкуренція є потужним мотивом, але її недоцільно застосовувати до всіх сфер. Якщо у спорті, під час змагань такий підхід буде ефективним, під час рутинного навчання може мати зворотній ефект: негативно впливати на самооцінку, віру дитини в себе і в досягнення успіху.

У період молодшої школи дітям дуже важливо відчувати власні досягнення та впевненість у своїх силах. Якщо виникають труднощі, наприклад, з читанням чи письмом, необхідно знайти гурток або секцію, де дитина зможе проявити свої таланти і відчути успіх.

Ключовим є навчати дітей розуміти, що досягти успіху в усіх сферах неможливо. Варто підтримувати їх у пошуку того, що їх справді захоплює. Лише в такій діяльності може виникнути відчуття досягнень та впевненості у власних силах.

"Талановита людина талановита у всьому" - токсична фраза і міф. Припустимо, що можна досягти успіху у кожній сфері, за яку береться дитина. Але якою ціною? Ціною здоров'я, спілкування, відпочинку. Розвиток чогось одного коштом дефіциту чогось іншого.

Якщо батьки за рахунок дитини намагаються реалізувати власні бажання, дитина стає інструментом. Це віддаляє її від себе, власних потреб і бажань. Наприклад, дитина не хоче бути айтівцем, а мріє стати художником. Або перукарем. Якщо батьки схиляють її до свого вибору, це обов'язково впливає на мотивацію до навчання теж.